Метеорит Княгиня — найбільше небесне тіло Європи

Тип статті:
Авторська

9 червня 1866 року тисячі мешканців Угорського Королівства стали свідками падіння найбільшого з-поміж знайдених у Європі метеоритів. Велика вогняна куля з'явилась над містом Ліптовський Мікулаш, пролетіла близько 220 км над комітатами Шарош та Земплін, і з сильним гуркотом вибухнула на висоті 40 км поблизу села Княгиня комітату Унґ, а нині Великоберезнянського району Закарпатської області.

Knyahinya

Схема падіння метеориту Княгиня. 1866 рік
©Wilhelm Ritter von Haidinger. Der Meteorsteinfall am 9. Juni 1866 bei Knyahinya nächst Nagy-Berezna im Ungher Comitate // Sitzungsberichte der mathematisch-naturwissenschaftliche Classe der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften, 54, Abt. 2, 1866

Падіння та детонація метеориту

За оцінками вчених, перед входженням до щільних шарів атмосфери метеорит Княгиня мав діаметр близько 90 см та масу 1300–1400 кг. Проліт супроводжувався комплексом явищ: болід, конденсаційний слід в атмосфері, ударні хвилі та акустичні явища, велика кількість динамічних іоносферних, атмосферних та сейсмічних явищ.

Вибух метеорита Княгиня
©Fjerde Række. Tidsskrift for populære fremstillinger af naturvidenskaben. Andet Bind. 1870Knyahinya

На висоті близько 40 км метеорит розпався. На момент детонації його маса складала близько 500 кг. Вибух відбувся з утворенням хмари чорного кольору, яку було видно протягом 15 хвилин, після чого вона перетворилась на сіру хмару пилу. За 2-3 хвилини вибухова хвиля досягла землі. Після вибуху небесне тіло розпалось на більш ніж 1200 фрагментів, які випали метеоритним дощем та утворили еліпс розсіювання розміром 11х7 км на місцевості зі складним рельєфом.

Одразу після цієї події Угорська Академія наук скерувала на місце падіння спеціальну комісію для збору уламків та дослідження метеорита.

Пошук уламків Княгині

Найбільший уламок метеорита вагою 279,766 кг впав у восьми кілометрах від села Княгиня, на схилі гори Стінка (1078 м) в урочищі Чорні Млаки. При падінні ядро розпалось на дві майже однакові частини, вагою 141,833 кг і 137,933 кг, а від останнього шматка відколовся ще осколок вагою 2,35 кг. Довжина головної маси склала 70,8 см, ширина — 40,1 см, а висота — 45,2 см.

Knyahinya

Головна маса метеорита Княгиня вагою 279,766 кг
©Jan Kremer. Wszechświat i człowiek: dzieje badań przyrody i zastosowania jej sił na pożytek narodów. T. 3. Warszawa, 1906

Одразу після падіння метеориту в околиці села Княгиня з Великого Березного прибули лісничі Унґварської камеральної домінії — Антон Покорний та Антон Пукач. В перші ж дні їм вдалося знайти кілька великих уламків Княгині — один вагою 33 кг та ще кілька менших.

Через три тижні після падіння селянин Василь Крив'яник знайшов головну масу — найбільший уламок метеорита, виявивши на своєму сінокосі велику вирву діаметром 1 м та глибиною 1,2 м. Про знахідку дізнався Антон Покорний, який за пару волів викупив у Василя Крив'яника метеорит з метою подальшого продажу.

Першу спробу розкопати головну масу зробив лісничий Антон Пукач. Прийшовши на місце падіння о третій годині ранку, Пукач вирішив спочатку визначити положення та глибину залягання метеорита. Без спеціальних інструментів, стукаючи по дерев'яних кілочках, Пукач прозондував вирву і на глибині 3,3 м виявив кам'яну брилу, котра увійшла в землю під кутом 30–35°.

Knyahinya

Кратер на місці падіння головної маси метеорита (вигляд зверху та у розрізі). 1866 рік
©Wilhelm Ritter von Haidinger. Der Meteorsteinfall am 9. Juni 1866 bei Knyahinya nächst Nagy-Berezna im Ungher Comitate // Sitzungsberichte der mathematisch-naturwissenschaftliche Classe der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften, 54, Abt. 2, 1866

Пошук дрібніших осколків метеорита Княгиня зайняв довший час. Часто доводилось перекуповувати вже знайдені фрагменти. Зокрема, лісничий Антон Покорний викупив у Іґнаца Феєрманна 7,5 кг осколків. Також Покорний особисто зібрав 6 фрагментів загальною вагою 6 кг та вислав один шматок вагою 3,3 кг до Міністерства фінансів у Відень.

Зразки метеоритного матеріалу були одразу ж розіслані до різноманітних наукових установ Австро-Угорщини. Так, наприклад, інженер Франц Кістлер з Ужгорода знайшов кілька невеликих осколків, один з яких він вислав до Імператорського Мінералогічного кабінету у Відні, а ще один — до Імператорської Геологічної служби. А викладач ужгородської гімназії Георгій Дума зібрав 27 фрагмент метеорита загальною вагою 12,5 кг і відправив їх до Угорської Академії наук в Будапешті.

Knyahinya

Топографія місцевості в зоні падіння метеориту Княгиня
©Wilhelm Ritter von Haidinger. Der Meteorsteinfall am 9. Juni 1866 bei Knyahinya nächst Nagy-Berezna im Ungher Comitate // Sitzungsberichte der mathematisch-naturwissenschaftliche Classe der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften, 54, Abt. 2, 1866

Всього ж за кілька місяців було зібрано 85 уламків загальною вагою 338 кг. Згідно з інформацією, що подана в каталогах метеоритів німецького мінералога Ернста Вульфінґа, станом на 1897 рік у наукових установах та приватних колекція налічувалось фрагментів Княгині загальною масою 423,12 кг.

Свідчення очевидців

За розповідями свідків подій, під час вибуху метеориту на небосхилі утворилась вогняна хмара розміром як десять сонць, а звук вибуху був схожий на одночасний залп сотні гармат. Різкий запах сірки у повітрі поблизу місця падіння відчувався ще протягом кількох днів після вибуху.

«В цей день я випасав своїх волів у полі, як раптом почув сильний вибух. Я побачив, як за два кроки від мене впав на землю чорний камінь з блискавкою, якої я дуже злякався. Після того, як через певний час я прийшов в себе, я підійшов до місця, де впав камінь — він був гарячий, наче його витягли з нагрітої печі. Трава в тому місці, де впав камінь, була спалена і почорніла» — так описував падіння одного з уламків очевидець Михайло Куртяк, селянин з села Стирчава. За його словами, знайдений шматок був розміром як невелике куряче яйце.

Дослідження Княгині

Метеорит Княгиня, який отримав назву від найближчого до місця падіння населеного пункту — це звичайний хондрит типу LL5, тобто кам'яний метеорит петрологічного типу 5 та хімічного типу LL. Ознакою хондритів є наявність хондр — сферичних часток розміром до горошини, занурених у основну тонкозернисту масу метеорита. Також для хондритів характерним є значний вміст металів і сульфідних мінералів.

Knyahinya

Вільгельм фон Гайдінґер
©Josef Kriehuber, 1844

Вперше описав та ідентифікував Княгиню авcтрійський геолог Вільгельм Карл Ріттер фон Гайдінґер. Результати дослідження вченого викладені у науковій праці «Der Meteorsteinfall am 9. Juni 1866 bei Knyahinya nächst Nagy-Berezna im Ungher Comitate» («Падіння метеориту 9 червня 1866 року в Княгині біля Великого Березного у комітаті Унґ»), опублікованій 1866 року в друкованому органі математично-природничого відділу австрійської Імператорської академії наук.

Knyahinya

Найбільші знайдені метеорити Європи
©Transcarpathian Heritage. За даними The Meteoritical Society

Knyahinya

Порівняння розмірів метеориту Княгиня та футбольного м'яча
©Transcarpathian Heritage

Зіркове село

Завдячуючи падінню метеорита, село Княгиня у 1904 році отримало нову назву — Чіллоґфолво (угор. Csillagfalva, дослівно — Зіркове село). Після входження регіону до Чехословацької Республіки селу повернуто первісну назву.

Княгиня та Чарльз Дарвін

Закарпатський метеорит відіграв вагому роль у розвитку гіпотези панспермії. У 1881 році в науковому журналі «Sсience» від 27 серпня виходить стаття «Mr. Darwin on Dr. Hahn's discovery of fossil organisms in meteorites» («Містер Дарвін та відкриття доктором Ганом викопних решток організмів в метеоритах»), у якій містилось листування між Чарльзом Дарвіном та німецьким геологом Отто Ганом.

У листах німецький вчений стверджував, що в ході досліджень метеоритних осколків Княгині, ним були виявлені частки позаземних коралів, паразитів та рослин. Чарльз Дарвін, після отримання роботи доктора Гана, писав йому: «Дуже важко сумніватися в тому, що Ваші світлини демонструють органічну структуру. Ваше відкриття, безумовно, одне з найважливіших…»

Але, не вдовольнившись дистанційною презентацією своєї роботи, Отто Ган відвідав Дарвіна та приніс йому матеріали для огляду. Не встиг Чарльз Дарвін заглянути в мікроскоп на один із зразків метеорита, як він підскочив зі свого місця і вигукнув: «Всемогутній Боже! Яке чудове відкриття!» І після недовгих роздумів додав: «Без сумніву, відкриття доктора Гана є доказом того, що організми можуть досягти нашої планети з небесного простору.»

Жуль Верн на Закарпатті — міф

Часто на шпальтах місцевих ЗМІ чи у туристичних довідниках можна натрапити на інформацію, що буцімто у 1892 році місце падіння метеориту на теперішній території Закарпаття відвідав Жуль Верн. Насправді, це чиясь легковажна вигадка.

Хоча відомий французький письменник, географ та мандрівник і подорожував багато, але побувати в селі Княгиня йому не судилося. 9 березня 1886 року психічно хворий племінник Жуля Верна поранив письменника у гомілку пострілом з револьвера. Поранення виявилось настільки важким, що Жуль Верн втратив можливість вільно пересуватись до кінця свого життя, а про подорожі довелося забути назавжди. Відтак він фізично не міг відвідати місце падіння метеориту у 1892 році.

Віденський експонат

Колись перепроданий до Відня Імператорському мінералогічному кабінетові, метеорит Княгиня зберігається там і досі — вже у Віденському музеї природознавства. Побачити його можна ліворуч біля входу в залі V — у вітрині під номером 15 серед інших експонатів.

Knyahinya

Менші осколки зберігаються в музеях та наукових установах в Лондоні, Будапешті, Парижі, Чікаґо, Стокгольмі, Філадельфії, Берліні, Варшаві, а також у приватних колекціях.


Джерела та література:

1. Петро Сова. Каменный метеоритный дождь «Княгинин» // «Природа», 1960. — №10. — с. 91–92
2. Wilhelm Ritter von Haidinger. Der Meteorsteinfall am 9. Juni 1866 bei Knyahinya nächst Nagy-Berezna im Ungher Comitate // Sitzungsberichte der mathematisch-naturwissenschaftliche Classe der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften, 54, Abt. 2, 1866, s. 200–205
3. Wilhelm Ritter von Haidinger. Ausserordentlicher Meteorsteinfall in Ungarn, Annalen der Physik, 129, Bd. 205, 1866, s. 658-659
4. Jan Kremer. Wszechświat i człowiek: dzieje badań przyrody i zastosowania jej sił na pożytek narodów. T. 3. Warszawa, 1906
5. Fjerde Række. Tidsskrift for populære fremstillinger af naturvidenskaben. Andet Bind. 1870
6. Ernst Anton Wülfing. Die Meteoriten in sammlungen und ihre Literatur, nebst versuch den tauschwert der Meteoriten zu bestimmen, 1897
7. Szabó Joseph. Kurze Mitteilung, dass Steine bei Knyahinya und O-Sztusica niederfielen, Verhandlungen der Kaiserlich-Königlichen Geologischen Reichsanstalt, Jahrgang 1866, s. 115-116
8. Otto Hahn. Die meteorite (chondrite) und ihre organismen. H. Laupp'schen Buchhandlung, 1880. p.59
9. Mr. Darwin on Dr. Hahn's discovery of fossil organisms in meteorites // Science 2, 61. 27 August, 1881. p.410

27.06.2016

Коментарi

Немає коментарiв. Ваш буде першим!
Ми в Контакті