Великоберезнянське Благочиння - переможець першої єпархіальної Спартакіади(фото)

Великоберезнянське Благочиння - переможець першої єпархіальної Спартакіади(фото)

З Благословення Високопреосвященнішого Феодора Митрополита Мукачівського та Ужгородського в селі Іванівці, неподалік міста Мукачева, була проведена перша історична єпархіальна сімейна Спартакіада. Спартакіада проходила під назвою: «Мама, тато, я – спортивна сім'я»В ній прийняли участь команди з усіх 12 благочинь нашої Єпархії..

Головною метою проведення Спартакіади було показати, що духовне життя та спілкування священнослужителів з молоддю повинно проходити не тільки в стінах Храмів, а в першу чергу за ними.

І дійсно, дуже часто ми відносимось до священнослужителів та Церковного життя, як до чогось відірваного від життя справжнього і буденного, чогось ніби за вітриною. Ніби наше спілкування з ним обмежується недільним відвідуванням Богослужіння та «викликом» священнослужителя на якусь крайню потребу. А все життя проходить під гаслом « Я сам з усім справлюсь». Та коли самому не виходить, і ми заходимо в глухий кут, тільки тоді часто згадуємо про Бога і прибігаємо до нього з проханням: «Батюшка помоліться». Але так не повинно бути. Пастир, яким є кожен священнослужитель, для того і покладений Богом, щоб бути поруч з людиною від початку її земного життя, до переходу в життя вічне. Бути поруч у всіх її життєвих випробуваннях і складнощах, при будь-яких ситуаціях, для того, щоб порадити правильне рішення, підтримати, допомогти перенести труднощі, зупинити коли людина робить помилки, та головне – благословити на всі починання та труди. І справді, людині, яка у всьому шукає духовну підтримку Церкви, набагато легше проходити земне життя, їй легше дається навчання та хобі, досягнення в спорті, вибір майбутньої професії, трапляються кращі вчителі та партнери, успішніша робота та хороша сім'я. І ми всі повинні цього навчитися. Навчитися, що священнослужитель – це в першу чергу друг, який ніколи не відмовить, до якого можна звернутися будь-коли і по будь-якому питанню, з яким можна не тільки поговорити про сокровенні питання чи помолитися, а й піти в гори, пограти в футбол чи позмагатися в теніс. Таке спілкування нас зближує і дає можливість краще пізнати та довіритись один одному.

У цьому відношенні наша Спартакіада дійсно досягла поставленої мети. Команди мали змогу позмагатися в 6 різних видах спорту, а саме: міні-футболі, настільному тенісі, армреслінгу, підніманні гирі, сімейній естафеті та перетягуванні канату. Відповідно до сімейного типу, команди формувалися так, щоб в повній мірі залучити до себе та об'єднати і священнослужителів, і молодь, і дітей. Так, наприклад, в команді з міні-футболу обов'язково мав бути присутній священнослужитель та одна дитина віком до 12 років, в сімейній естафеті теж могла приймати участь виключно сім'я в складі батька, матері та дитини до 12 років. Взагалі велика увага була приділена тому, щоб залучити якомога більше молоді та дітей, - адже це наше майбутнє, і дуже необхідно, щоб воно виховувалося під покровом святої Церкви.

Свою команду представило і Великоберезнянське благочиння під керівництвом протоієрея Серафима Гички, настоятеля Храму на честь великомученика та цілителя Пантелеймона та відповідно голови відділу сім'ї цього району. Команда складалася з учасників: Протоієрей Георгій Гецко - священнослужитель с. Буківцево та с. Тихий, учасник команди з міні-футболу й перетягування канату; Щобак Микола, Щобак Алла та Щобак Ніколетта - сім'я головного дяка храму великомученика Пантелеймона, учасники сімейної естафети; Роман Вайда – активний прихожанин храму великомученика Пантелеймона, учасник змагань із настільного тенісу; Кут Михаїл – чтець храму св. Пророка Іллі, с. Буківцево, відзначився у армреслінгу та перетягуванні канату. Юрій Рогач, Іван Опаленик,Владислав Русинчак - прихожани храму великомученика Пантелеймона,учасники змагань із гирьового спорту та армреслінгу, Калінець Ерік, Палагунич Владислав-прихожани храму великомученика Пантелеймона,учасники команди з футболу. Також в команді з футболу приймали участь прихожани храму с. Забрідь.

Оскільки змагання організовувалися вперше, і часу на формування команд було обмаль, то ми, як завжди, уповали на милість Божу. І були вдячні за кожну людину, яку Господь нам послав, та яка змогла відкласти свої справи заради участі в спартакіаді. Вирушаючи до місця проведення змагань, ми не ставили перед собою завдання перемоги, а хоча б участі, оскільки головною метою було саме духовне єднання. Після Благословіння правлячого Митрополита, професійні судді з Федерації Видів Спорту Закарпаття, що організовували технічне проведення заходу, розділили учасників на команди, пояснили правила та почалося запекле змагання.

Спорт дійсно змінює людей, єднає та відкриває ті можливості та вміння, що в простому житті здаються непомітними. І це особливо яскраво було видно під час змагань.

Особливо цікаво було бачити священнослужителів не в звичних для них образах в підрясниках, з хрестами, а в спортивній формі, які на рівні з іншими спортсменами виборювали перемогу для своїх команд.

В результаті напружених, але дружніх змагань, милістю Господньою, наша команда здобула абсолютну перемогу в таких змаганнях, як: настільний теніс, армреслінг та підняття гирі. Великими зусиллями всіх учасників команди вибороли друге місце в перетягуванні канату, достойно виступили в інших видах змагань.

У загальному командному заліку команда Великоберезнянського благочиння здобула перемогу і зайняла історичне перше місце.

Ми ніяк не очікували таких результатів, але вони дійсно були досягнуті з Божою допомогою, адже інші команди були теж дуже сильного складу. З великою радістю ми прийняли Кубок переможця, адже дійсно,здобувши перемогу в перших історичних змаганнях Спартакіади, увійшли в її історію, встановили високу планку для змагань наступного року та показали, що Великоберезнянське благочиння дружне, згуртоване та готове перемагати.

Велику подяку хочеться висловити абсолютно всім, хто прийняв участь, як у самій спартакіаді, так і в її підготовці. Адже ми виграли зусиллями кожного. Також дуже вдячні районній адміністрації за надання транспорту. Та всім, хто підтримував нас своїми молитвами.

Віримо, що такі змагання будуть проводитися частіше, стануть постійними,і ми зможемо залучати все більше молоді для участі в спорті, веденні здорового способу життя і духовної єдності!

Слава Богу за Все!

Протоієрей Серафим Гичка



20.11.2019

Коментарi

Немає коментарiв. Ваш буде першим!
Ми в Контакті