На вулиці Едельса в Острозі стоїть велика кам’яна будівля без даху. Порожні вікна, обдерті стіни, кущі просто під фундаментом. Люди проходять повз майже щодня і не завжди здогадуються, що перед ними одна з найстаріших юдейських святинь Європи. Кілька століть тут вирувало життя великої громади: молилися, судилися, вчили дітей, ховалися від нападників. Далі розберемо, як з’явилася ця споруда, чим вона унікальна серед волинських пам’яток і що з нею відбувається зараз.
Єврейська громада Острога крізь віки
Історія міста та його єврейських мешканців переплелася настільки щільно, що розділити їх уже неможливо. Перші згадки про євреїв в Острозі трапляються в джерелах XIII століття. Справжнє піднесення почалося в другій половині XVI століття, коли громада розбудувала власний квартал на південний схід від міського ринку.
Від кількох родин до тисяч мешканців
Цифри показують темп краще за будь-які описи. У 1603 році в місті зареєстрували 73 євреї, у 1629-му — вже 229 осіб. Наприкінці 1640-х громада налічувала близько 1,5 тисячі людей.
Того ж 1603 року Острог поділили на Старе та Нове місто з окремими власниками. Через це тут діяли дві самостійні єврейські громади, які між собою тісно співпрацювали.
Острозький кагал і Сейм чотирьох земель
Острозький кагал був найчисельнішим на Волині. Саме він представляв волинських євреїв на Сеймі чотирьох земель разом із Луцьком, Дубном, Ковелем і Володимиром.
Основою добробуту стала торгівля. Місто лежало на шляху, яким на захід переганяли волів, тож торгівля худобою давала громаді стабільний заробіток.
Ремесла тримали містечко не менше. Наприкінці XVII століття власниками всіх винниць, броварень та солодовень Острога були саме євреї.
Інвентарі XVIII століття називають десятки занять острозьких міщан:
- кравці, кушніри та шевці, які одягали половину містечка;
- ковалі й ливарі олов’яних виробів;
- пекарі та різники;
- склодуви й палітурники;
- лікарі та аптекарі.
Такий перелік добре пояснює, чому головний молитовний дім міста будували з розмахом: громаді потрібен був простір.
Архітектура синагоги Острога
Головна синагога Острога постала найімовірніше після 1627 року на місці старішої божниці. Точної дати не знає ніхто.
Дослідник Волині Яким Перлштейн відносив початок молитовного дому аж до 1400 року. Документального підтвердження цій версії бракує.
Будівля схожа на Приміську синагогу у Львові, зведену приблизно в той самий час. Через це дослідники приписують проєкт львівському архітекторові Джакомо Медлені.
Мури, товсті як міські укріплення
Найпомітніша деталь споруди — товщина стін. Вона сягає 2,5 метра, приблизно стільки ж мали оборонні мури навколо Острога.
Уявіть стіну завширшки з вантажівку. Саме за такою ховалися містяни, коли до Острога наближалася небезпека.
Будівля виконувала роль сховища для всіх євреїв міста. Це рідкісний тип пам’ятки: оборонний храм, що поєднав молитву й фортифікацію.
Зал, склепіння та дванадцять вікон
Головна зала прямокутна, складена з каменю та цегли. Від підлоги до найвищої точки склепіння тут 11 метрів.
У кожній із чотирьох стін пробито по три великі вікна. Разом їх дванадцять — за числом племен Ізраїлевих.
Склепіння тримають чотири восьмикутні колони з доричними деталями. Із заходу й півдня до зали колись прилягали передсінки та бабинець, окреме приміщення для жінок.
| Елемент | Характеристика |
|---|---|
| Товщина стін | близько 2,5 м |
| Висота головної зали | 11 м до верхньої точки склепіння |
| Вікна | 12, по три в кожній стіні |
| Колони | 4 восьмикутні, доричний ордер |
| Матеріал | камінь і цегла |
| Стиль | ренесанс із рисами бароко |
Ці параметри пояснюють, чому будівлю не раз плутали з фортифікаційною спорудою.
Рабини, які зробили місто відомим
Острог від початку XVI століття мав власну єшиву, тож сюди їхали викладати відомі знавці Тори. Кілька імен вплинули на весь тогочасний єврейський світ.
- Соломон бен Єзехель Лурія, знаний як Магаршал, очолював громаду в середині XVI століття.
- Кабаліст Ісайя Горовіц викладав у місцевій єшиві та написав книгу «Шла».
- Самуель Едельс, або Магарша, став рабином Острога в 1624 році.
- Давид бен Самуель га-Леві, відомий за акронімом ТАЗ, оселився тут у 1641 році.
Кожен із них залишив по собі коментарі, які досі друкують у класичних виданнях Талмуду.
Магарша і жіноче відділення
Самуель Едельс власним коштом відремонтував синагогу та прибудував до неї жіноче відділення. Поруч з’явилися школа рабинів і друкарня.
Після цих робіт будівля стала найбільшою на Волині. Її почали називати іменем наставника — синагогою Магарша.
Едельс заснував тут єшиву, що перетворилася на європейський центр талмудичної вченості. Учні приїжджали з віддалених земель Речі Посполитої.
Рабин помер в Острозі 20 листопада 1631 року і похований на місцевому цвинтарі. Над його могилою пізніше звели охель.
Пам’ять про людину живе доти, доки живе місце, де її слухали.
Молитовний дім ніколи не був самотньою спорудою серед пустки. Довкола нього трималася ціла інфраструктура громади: школи, лікарня, друкарні, благодійні товариства.
Лікарня, яку утримувала громада
У другій половині XIX століття в Острозі працювали від восьми до десяти лікарів-юдеїв. Промисловець Мойсей Зусман придбав велику будівлю і передав її громаді під лікарню.
Заклад відкрився 16 вересня 1861 року, головним лікарем призначили Льва Альтшулера. Лікарня мала 20 постійних ліжок і приймала до сотні амбулаторних відвідувачів на день.
Утримували її на добровільні пожертви. У складні 1920-ті роки працівники рятували бюджет концертами та благодійними вечорами, і 23 таких заходи стабілізували фінанси.
Лікарня пропрацювала 78 років і приймала острожан будь-якого походження. У 1939 році радянська влада передала все майно новоствореній районній лікарні.
Дослідник, що врятував пам’ять
Окрема історія пов’язана з Менахемом Менделем Бібером, який жив у 1848‒1923 роках. Пожежа 1889 року знищила його зібрання документів разом із бібліотекою.
Замість того щоб опустити руки, Бібер узявся переписувати написи на старих мацевах. З цих текстів він відновив картину життя громади за кілька століть.
У 1907 році вийшла його книга про великих рабинів Острога, де описано понад 400 постатей. Це один з найповніших зводів відомостей про духовних провідників містечка.
Легенди та випробування острозької синагоги
Товсті стіни рятували, але вберегти від усього не могли. Найдраматичніші сторінки припали на XVII та XVIII століття.
Ядро, підвішене до стелі
У 1792 році до міста підійшли російські війська. Масивну будівлю прийняли за укріплення, де нібито сховалися польські загони, і кілька днів обстрілювали з гармат.
За переказом, ядра залітали крізь вибиті вікна, але людей усередині не зачепили. На третій день містянин на ім’я Елієзер вийшов назовні, переплив річку й дістався табору нападників.
Він переконав військових, що поляків у місті немає, та показав брід через воду. Облогу зняли того ж дня.
На згадку про порятунок одне з ядер підвісили до стелі на довгому ланцюгу. Кілька таких ядер сьогодні зберігає Острозький краєзнавчий музей.
Громада відзначала цю дату окремим святом сьомого дня місяця тамуз. У синагозі тоді зачитували спеціально написаний текст «Мегілат Тамуз».
Важкі роки XVII століття
Середина XVII століття принесла містечку тяжкі втрати. Під час повстання Хмельницького за кілька серпневих днів 1648 року в Острозі загинуло близько 600 євреїв.
Про це написав уродженець міста Натан Гановер у хроніці «Явейн мецула». Сучасні дослідники нагадують, що цифри тогочасних хронік бувають завищені, тож ставитися до них варто обережно.
Громада відновилася швидше, ніж можна було очікувати. Уже в 1666 році острозькі євреї знову надіслали свого делегата на Сейм чотирьох земель.
Будівлі переживають своїх будівничих і саме тому стають головними свідками історії.
Синагога Острога сьогодні
Як культова споруда будівля діяла аж до Другої світової війни. За радянських часів у ній влаштували склад хімікатів.
Від колишнього багатого оздоблення не залишилося нічого. Вигляд інтер’єру відомий лише з фотографій та описів очевидців.
Зараз пам’ятка стоїть порожня, дах зруйнований, стан аварійний. Місцева єврейська громада та небайдужі острожани роблять кроки, щоб зупинити руйнування.
Поруч працює Острозька академія, при якій відкрито Центр юдаїки. На старому цвинтарі відновлено охель над могилою Магарші, і туди знову приїжджають паломники з різних країн.
Якщо плануєте маршрут Рівненщиною, лишіть годину на вулицю Едельса. Стіни, які пам’ятають гарматні ядра, сотні рабинів і тисячі буденних молитов, варті того, щоб постояти поруч і трохи подумати про час.
