Літнього дня різниця відчувається одразу: на Соборній спека тримається до вечора, а за кількадесят метрів у глибині алей стає прохолодно. Старі дерева працюють краще за будь-який кондиціонер.
Через цей парк щодня проходять тисячі людей, і мало хто замислюється, що алеї під ногами старші за саме місто в його сучасних межах. Історія цієї території почалася ще у XVIII столітті.
Далі — про те, як князівський сад перетворився на міський парк, чим він цікавий з погляду ландшафту та що тут варто побачити.
Де розташований парк Шевченка в Рівному
Парк займає центральну частину міста, адреса — вулиця Соборна, 3Д. Дістатися сюди можна пішки практично з будь-якої точки центру.
Загальна площа становить близько 32 гектарів. Для міського парку в самому серці обласного центру це чимало.
Охоронний статус пам’ятки
Територія має статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Його надали згідно з постановою колегії Держкомприроди УРСР від 25 липня 1973 року, а 1990 року статус підтвердили.
Це означає, що парк охороняється державою як зразок ландшафтного мистецтва XIX століття. Будь-які роботи тут потребують погоджень.
Історія створення парку
Сучасний вигляд території склався не за один етап. Кожна епоха додавала щось своє.
Старі парки схожі на родинні альбоми міста: кожне дерево пам’ятає когось, кого вже немає.
Сад Любомирських на Гірці
Наприкінці XVIII століття у фільварку Любомирських під назвою «Гірка» заклали сад-парк. Володіли Рівним ці польські шляхтичі близько двохсот років.
1840 року князь Фредерік Любомирський збудував тут резиденцію «На Гірці» — садибу в оточенні саду. Постать князя зазвичай згадують поряд із двома іншими іменами.
Над ансамблем працювали архітектор Жан-Якуб Бургіньйон та ірландський ботанік і майстер садово-паркового мистецтва Діонісій Міклер. Саме останній визначив принципи планування, помітні донині.
Волинські торги та міський парк
У 1931‒1938 роках на території садиби проводили Великі торги Волинські. Захід був масштабний, і завдяки йому парк став популярним місцем відпочинку рівнян.
У жовтні 1939 року ухвалили рішення створити на місці колишнього фільварку міський парк культури та відпочинку. Ім’я Тараса Шевченка заклад отримав 1940 року — з нагоди 125-річчя від дня народження поета.
Розваги 1960-х років
Радянський період додав парку інфраструктури. На початку 1960-х тут працювали:
- планетарій;
- стрілецький тир;
- кімната сміху;
- читальна та телевізійна зали;
- танцювальний майданчик;
- літній театр і ресторан.
Частина цих об’єктів не збереглася, проте загальне планування алей залишилося практично незмінним. Саме тому парк досі читається як цілісний ансамбль.
| Період | Що відбувалося | Результат для парку |
|---|---|---|
| кінець XVIII ст. | заснування саду у фільварку «Гірка» | поява паркового ядра |
| 1840 рік | будівництво резиденції «На Гірці» | формування ландшафтного ансамблю |
| 1931‒1938 роки | Великі торги Волинські | територія стає публічною |
| 1939‒1940 роки | створення міського парку | нова назва та статус |
| 1973 рік | надання охоронного статусу | захист пам’ятки на державному рівні |
Таблиця показує, що парк формувався понад два століття. Кожен етап накладався на попередній, а не стирав його.
Ландшафтні особливості території
Головна цінність цього місця — саме ландшафт, а не окремі об’єкти. Планування виконане в природному, а не регулярному стилі.
Алеї, дерева та водойми
Рельєф тут нерівний, з перепадами висот, і саме назва «Гірка» це пояснює. Алеї прокладені так, щоб краєвид відкривався поступово.
Основу насаджень становлять старі широколистяні дерева, під якими сформувався густий затінок. Дерева й кущі укладені групами, як того вимагала мода на пейзажні парки XIX століття.
Доповнюють картину невеликі водойми та квіткові клумби. Влітку біля води збирається найбільше людей із дітьми.
Фонтани та пам’ятники
Центральною фігурою парку є пам’ятник Тарасу Шевченку. Він задає композиційний акцент головної алеї.
Працює каскад фонтанів, а серед окремих об’єктів вирізняються фонтани «Дюймовочка» та «Богатир». Установлено тут і пам’ятний знак рівнянам-дослідникам Антарктиди.
Підземні знахідки під алеями
Кілька років тому в парку утворилося провалля, під яким виявили муроване приміщення. Цегла з нього датується XIX століттям.
Науковці припускають, що це може бути частина підземних споруд часів Любомирських. Версії висувають різні — від службових ходів до звичайного льоху, проте остаточних висновків краєзнавці поки не роблять.
Парк Шевченка в різні пори року
Це одна з тих локацій, куди варто повертатися кілька разів на рік. Картина щоразу міняється досить помітно.
Весна і літо в алеях
Навесні парк оживає раніше за решту центру: перші крокуси й проліски з’являються на схилах уже в березні. Далі зацвітають кущі, і територія наповнюється запахом, який відчувається просто з тротуару.
Улітку головна перевага — затінок. У найспекотніші дні тут відчутно прохолодніше, ніж на відкритих вулицях, тому лавки в глибині алей зайняті майже завжди.
Вода теж додає комфорту. Біля каскаду фонтанів зазвичай збираються родини з дітьми, а старші рівняни надають перевагу тихішим доріжкам ближче до водойм.
Осінь та зима на території парку
Осінь тут найфотогенічніша. Старі широколистяні дерева дають насичену палітру, і в жовтні алеї перетворюються на популярний фон для фотосесій.
Взимку парк стає тихішим, проте не порожніє. Центральна частина традиційно збирає людей на новорічні свята, а бічні доріжки залишаються зручним маршрутом для прогулянки після снігопаду.
Голі крони відкривають те, чого не видно влітку: перепади рельєфу, старі підпірні лінії, загальну структуру планування. Для тих, кому цікава історія парку, це найкращий сезон.
Практичні поради для відвідувачів
Кілька дрібниць зроблять прогулянку приємнішою:
- взуття на нековзкій підошві, бо доріжки місцями йдуть під схил;
- вода з собою, якщо плануєте залишитися довше за годину;
- засіб від комарів для вечірніх прогулянок біля водойм;
- окремий час на бічні алеї, а не лише на центральну.
Дотримуватися цих порад нескладно, зате враження від парку буде цілісним. Найкращий час для спокійної прогулянки — ранок буднього дня, поки на алеях ще малолюдно.
Значення парку для мешканців міста
Для рівнян це не просто зелена зона, а щоденний маршрут. Через парк ідуть на роботу, вигулюють собак, катають візочки, бігають зранку.
Тут проходять міські свята, ярмарки та концерти. Взимку працює головна ялинка, влітку — атракціони та літні майданчики.
Екологічну роль теж не варто недооцінювати. Тридцять два гектари старих дерев у центрі помітно знижують температуру та затримують пил.
Щоб пройти парк без метушні, зручно рухатися так:
- Зайдіть із боку Соборної та рушайте головною алеєю.
- Затримайтеся біля пам’ятника Шевченку та каскаду фонтанів.
- Зверніть на бічні доріжки, де менше людей і більше затінку.
- Дійдіть до водойм і зробіть паузу на лавці.
- Завершіть прогулянку біля дитячих майданчиків, якщо ви з малечею.
Такий маршрут займає близько години й показує парк із різних боків. Восени його варто повторити заради кольорів.
Місто пізнається не з фасадів головних вулиць, а з того, як люди відпочивають у ньому щодня.
Парк Шевченка в Рівному пройшов шлях від приватного князівського саду до головного зеленого простору обласного центру. Тут зберігся ландшафт XIX століття, і водночас це живе місце, куди рівняни приходять без приводу.
Якщо давно не були в центрі — виберіть найближчий погожий день і пройдіться алеями пішки, без поспіху й без маршруту.
