У дворі острозької Вежі Мурованої камінь тримає тепло навіть у вересні. Покладете долоню на стіну — і раптом доходить, що цій кладці майже сім століть, а починав її один конкретний чоловік з конкретним прізвищем.
Рід Острозьких залишив на Волині більше слідів, ніж будь-яка інша княжа родина. Замки, друкарня, перша академія, монастирі та шпиталі виросли з рішень кількох поколінь однієї сім’ї. Далі — про те, ким були ці люди і що від них збереглося на землях сучасної Рівненщини.
Звідки походить рід Острозьких
Походження цієї династії довго залишалося предметом суперечок. Одні дослідники виводили її від турово-пінських князів, інші — від галицько-волинських Романовичів. Львівський історик Леонтій Войтович на основі документів XII‒XIV століть обґрунтував версію про походження від київських Рюриковичів, і саме вона сьогодні вважається найбільш переконливою.
Прізвище з’явилося від назви родового гнізда — містечка Острог над річкою Вілією. Волинь тоді була пограниччям: землі переходили від Литви до Польщі, кордони рухалися, а міцна фортеця важила більше за будь-який документ.
Данило Острозький і перша вежа над Вілією
Перша документована згадка про родину Острозьких пов’язана з Данилом. За літописними свідченнями, у 1340 році він разом із перемишльським старостою відбивав на Волині наступ військ Казимира Великого. Приблизно в середині XIV століття на Замковій горі в Острозі постала Вежа Мурована.
Ця споруда унікальна тим, що майже повністю дійшла до нас — інші українські замки того часу збереглися лише фрагментами. Данило дбав і про церкви, надаючи їм щедрі земельні внески.
Федір Острозький: від меча до монастиря
Син Данила, Федір, прожив довге життя приблизно між 1360 та 1446 роками. Він воював на боці Свидригайла, брав участь у гуситських війнах у Чехії, володів значними маєтками на Волині.
Фінал його біографії неочікуваний для воїна: Федір прийняв чернецтво в Києво-Печерській лаврі під іменем Феодосій. Пізніше церква канонізувала його — так у родині з’явився власний святий.
Послідовність ключових поколінь допомагає не заплутатися у схожих іменах:
- Данило Острозький — середина XIV століття, перша згадка про рід і будівництво Вежі Мурованої.
- Федір Данилович — воїн, який завершив життя в монастирі й був канонізований.
- Костянтин Іванович — великий гетьман литовський, полководець початку XVI століття.
- Костянтин-Василь — воєвода київський, засновник Острозької академії.
- Януш — каштелян краківський, останній чоловік у роду.
Кожне з цих імен варте окремої розмови, та найбільшу могутність родина здобула у XVI столітті.
Родина Острозьких у добу найбільшої могутності
Саме тоді Острозькі перетворилися з впливових волинських землевласників на першу родину руської шляхти в Речі Посполитій. Їхні володіння охоплювали десятки міст і сотні сіл, а річний дохід перевищував бюджети окремих європейських держав.
Костянтин-Василь підписував листи формулою «Ми, Костянтин, з Божої ласки князь на Волині». Так у ту епоху зверталися до себе суверенні правителі, а не піддані короля.
Родина живе доти, доки хтось пам’ятає її справи, а не лише її прізвище.
Костянтин Іванович: гетьман, який будував церкви
Костянтин Іванович Острозький жив приблизно з 1460 до 1530 року і став найуспішнішим військовим у родині. Він обіймав посади великого гетьмана литовського, воєводи троцького та каштеляна віленського. У 1500 році програв битву на Ведроші й потрапив у московський полон, звідки згодом утік, а в 1527 році розбив татарське військо під Ольшаницею.
Гетьман не лише воював. Після нього на карті залишилося чимало:
- міські права для Дубна, яке стало другою резиденцією родини;
- Троїцький монастир у Вільні, зведений його коштом;
- укріплення й храми в острозьких маєтках;
- щедрі фундації православним обителям Волині.
Його справу продовжив молодший син, чиє ім’я знає кожен, хто хоч раз бував в Острозі.
Костянтин-Василь і книжна справа Острога
Костянтин-Василь Острозький ﹙1526‒1608﹚ з 1559 року був воєводою київським. Він зібрав в Острозі бібліотеку з грецькими та західноєвропейськими книгами, заснував друкарню й у 1576 році відкрив слов’яно-греко-латинську академію. Через п’ять років там побачила світ Острозька Біблія.
Академію закінчив Мелетій Смотрицький — автор граматики, яка потім десятиліттями формувала мовознавство далеко за межами Волині.
Жінки роду Острозьких
Про князів пишуть частіше, та дві жінки визначили долю родини не менше за чоловіків. Одна врятувала академію, друга поставила в історії династії останню точку.
Галшка Острозька та її заповіт
Галшка ﹙Єлизавета﹚ народилася в Острозі 1539 року в родині Іллі Острозького. Її життя стало сюжетом для драми: два шлюби, укладені проти волі, роки під фактичним домашнім арештом, боротьба родичів за величезний спадок. Польські хроністи охоче писали про її божевілля.
Документи кажуть інше. Після 1573 року Галшка вела господарські справи та виступала в суді, а 16 березня 1579 року в Турові склала тестамент. Вона відписала шість тисяч кіп грошей литовської лічби на шпиталь і академію в Острозі — це була перша фундація на навчальний заклад. У тому ж заповіті вперше зафіксовано саму назву «Острозька академія».
Померла княжна наприкінці 1582 року, не дочекавшись розквіту школи, якій допомогла стати на ноги.
Анна-Алоїза і кінець родини Острозьких
12 вересня 1620 року в Тарнові помер Януш Острозький, каштелян краківський. На той час він уже заснував Острозьку ординацію — систему неподільного спадкування маєтків зі столицею в Дубні. Зі смертю Януша чоловіча лінія роду обірвалася.
Залишилися чотири онуки Костянтина-Василя, усі ревні католички. Найвідомішою стала Анна-Алоїза, донька волинського воєводи Олександра. У двадцять років вона вийшла за гетьмана Яна Кароля Ходкевича й за кілька тижнів овдовіла.
Анна-Алоїза розпорядилася острозькою спадщиною по-своєму: заснувала в місті єзуїтський колегіум, який поступово витіснив академію її пращурів. Вона померла 27 січня 1654 року — остання з роду Острозьких. Маєтки перейшли до Заславських, згодом до Сангушків та інших шляхетських родин.
| Постать | Роки життя | Чим відомий або відома |
|---|---|---|
| Данило Острозький | XIV століття | Перша згадка про рід, Вежа Мурована в Острозі |
| Федір Данилович | бл. 1360‒1446 | Воїн і чернець, канонізований як святий Феодосій |
| Костянтин Іванович | бл. 1460‒1530 | Великий гетьман литовський, переможець під Ольшаницею |
| Галшка Острозька | 1539‒1582 | Перша фундація на Острозьку академію та шпиталь |
| Костянтин-Василь | 1526‒1608 | Засновник академії й друкарні, Острозька Біблія |
| Януш Острозький | бл. 1554‒1620 | Каштелян краківський, останній чоловік роду |
| Анна-Алоїза | 1600‒1654 | Остання представниця династії, єзуїтський колегіум |
Табличка стискає три століття до кількох рядків, але на Рівненщині ця історія все ще має фізичні обриси.
Спадщина Острозьких на Рівненщині
Дорога з Рівного до Острога займає близько години. За цей час можна перебрати в голові всі імена з таблиці вище, а потім побачити їх у камені.
Що збереглося в Острозі та Дубні
Вежа Мурована на Замковій горі тепер приймає відвідувачів як краєзнавчий музей. Поруч стоїть Богоявленський собор, ще нижче — Луцька брама й Кругла башта, частина давнього оборонного поясу. У Дубні збереглися бастіони замку, який Острозькі перетворили на свою другу столицю.
За кілька кілометрів від Острога — Межиріцький монастир-фортеця з глухими стінами й вузькими вікнами. У Дермані діє монастир, який родина опікувала століттями. Ці об’єкти легко поєднати в один маршрут вихідного дня, навіть без автомобіля.
Камінь переживає людей, але значення йому надають саме люди.
Історія Острозьких не схожа на рівну висхідну лінію: у ній є полон і втечі, силою нав’язані шлюби, зрада власної віри, згаслі спадкові лінії. Та коли на початку XVII століття рід зник із генеалогічних таблиць, на Волині вже стояли фортеці, працювала друкарня і виросло покоління, яке вміло читати грецькою.
Наступного разу, коли опинитеся в Острозі, пройдіться від брами до вежі пішки. Дорога коротка, а за неї встигаєш відчути, що сімсот років — не така вже й відстань.
